Никого вообще. Принимать собственные решения. Нести за них отвественность. Расхлебывать. Делать то, что нравится. Иметь смелость сказать об этом окружающим. Не извиняться за свой выбор. Не извиняться за то, что собираешься делать еще раз. Не извиняться за то, что не можешь быть никем, кроме себя самого. Расти над собой. Не сравнивать: себя и других, других между собой. Не останавливаться. Не замедляться. Пробовать новое. Создавать себе жизнь настолько заполненную, чтобы не оставалось времени лезть в чужую. Не жалеть, но делать выводы. Искать своего совершенства, но не требовать его от окружающих. Ждать многого от себя, но быть снисходительным к выбору окружающих. Не ждать ни от кого хорошего. Отдавать, но не позволять себя эксплуатировать.

И учиться посылать, если сильно надо...






P.S. Кстати, белье отсюда (тыц). А про фотографа я вам сто разов писала (тыц) ))).

Мені не можна братися за нові проекти. Бо по завершенні мені хотітиметься пробувати ще та постійно експериментувати, знаходячи нові пригоди на свою дупцю. Відколи я собі пошила перший набір білизни, я, можна так сказать, втратила спокій. Бо руки сверблять різать та кромсать тканину. До того ж, як я останній раз одягала магазинні дамські штучки, довелося повертатися додому та перевдягатись, бо невдобно.


/Мне категорически нельзя браться за новые проекты. После каждого чешутся руки хвататься за новое, экспериментировать и находить себе новые приключения сами знаете, на куда. Когда я пошила себе первый комплект белья, меня как подменили. Захотелось шить, кроить и горя не знать. Не говоря уже о том, что носить магазинное я теперь не могу - мне просто неудобно./

Оце я собі нашила новенького. Із японського шовку пудрового кольору та молочного кольору мережива. Трусики - ґіпстери (нуачо), а бюстик - спробувала нову модель із книжки 50 чи 60 якогось року. Попередня модель (тут і тут) мені сподобалася трохи більше з огляду на те, як воно виглядає на фігурі. Але, я думаю, можна спробувати ще разочок із трохи підкорегованою викройкою.

/Вот я и нашила себе новенького. Из японского шелка нежного пудрового цвета и молочного цвета кружев. Трусики - хипстеры, а бюстик - опробовала новую модель из винтажной советской книги по шитью. Предыдущая модель мне больше понравилась в плане внешнего вида на фигуре. Но, думаю, эту выкройку тоже можно откорректировать под себя./

Процесс: Чашечка, середній шов з лиця / Чашечка, средний шов с лицевой стороны/

Процесс: Зі зворотнього боку шов оброблений шовковою стрічкою /С изнанки шов обработан шелковой лентой/

Майже готове /Почти готово/

Як хитра та опитна женщіна, я вирішила зробити комплект із одного бюстика та 7 різних трусиків (дівчата мене пойняли, я так думаю). От вам стопісятмільйонів фотокарточок.

/Я пошила себе комплект из одного бюстика и семи разных трусиков (девочки поймут военную хитрость, я надеюсь). Вот вам куча фотографических картинок./

Я оце не люблю пляж. Бо, по-перше, мені там нема чого робить. Мене вбиває думка про лежання на піску без явних ознак життя. По-друге, у мене нульова толерантність до сонця - шкіра згоряє моментально, а в голові паморочиться і мені постійно здається, що я морозиво, яке забули з'їсти поставити до холодильника.



/Я не люблю пляж. Во-первых, мне там совершенно нечего делать. Меня убивает мысль о лежании на песке без дела. Во-вторых, я не дружу с солнцем: кожа покрывается волдырями, а сознание затуманивается и я чувствую себя растаявшим мороженным./

Але воду я люблю. Страшенно люблю море (мінус натовп та "Пахлава Мєдоооооваааааая"). Взагалі вода мене заспокоює та освіжає в емоційному плані. Мабуть тому, шо я жєнщчіна із палаючим поглядом та страстями.

/А вот воду я люблю. Безумно люблю море (минус толпа+пахлава). Вода меня успокаивает и умиротворяет./

Хоч би там як я не любила пляж, але гідрокостюм річ корисна. У мене ніколи не складалось із купальниками, а останні років 7 я зовсім нічого не можу собі підібрати. томи шию сама. Ото нашила собі купальничок у ретро стилі. Із бабусиними труселями. Ну, подобається мені таке, що робить.

/Как бы я не относилась к пляжу, а купальник нужОн. У меня всегда были проблемы с выбором. Последние лет 7 совсем туго, поэтому шью себе сама. Вот, пошила себе купальник в ретро стиле. С бабушкиными труселями. Ну нравятся мне они!/



Канєшно, елемент халтури тут є. Бо робила собі нашвидкоруч із тканини, купованої зовсім за іншою метою. Трусики пошиті за моєю викройкою, а бюстик - злизаний зі старого фабричного купальника (мені ліньки було продумувати технологію та шукати фурнітуру).

/Тут есть элемент халтуры: шила себе, по-быстрому и из ткани, купленной вообще на совсем другое. Плавки по моей выкройке, а бюстик снят с фабричного, потому что лень было строить, продумывать технологию и искать фурнитуру./







У нас у Дніпрі (найкращому місті в світі, доречі) відкрили аквапарк. От ми з малими його й протестували. Фоток не буде цього разу (але підемо ще і я пофотаю), тіки трохи розповім вам про як воно там для місцевих.

/У нас в Днепре (в лучшем городе на свете, кстати) открыли аквапарк. Пока без фоток, просто отзыв для местных./

• За вхід на територію можна сплатити картою, але на території аквапарку треба мати реальні гроші.
• Завдаток за камеру схову коштує 50 гривень + 50 гривень завдаток за ключі. Ключ видається на гумовому браслетику. Якщо не загубите, на виході отримаєте свої 100 гривень назад. Камера схову містка - ми поклали туди рюкзак та сумку із речами на чотирьох.
• Ціни на їжу помірні. Повірте.
• Є багато новеньких лежаків. Користування безкоштовне.
• Аквапарк невеликий. Але там є зона тотального гламуру для нормальних людей та дитяча зона для таких, як Гладкови, обтяжених двома плодами пристрасної любові. Є декілька великих горок і всі вони (тадааааам!!!) розташовані на "дитячій" территорії.
• Найекстремальніша гірка - "Унітаз" - завершується подібністю унітазу, де тебе крутить, поки не змиє. Змиває в невеличкий басейн, де я не спромоглася відчути ногами дно. ЯКЩО ВИ НОСИТЕ КОНТАКТІ ЛІНЗИ,  в цьому атракціоні їх змиє нафіг. 
• На території є ресторан, бар, бургерна, столовка та лоточок із шаурмою за 45 гривень.
• Є дитячий басейн (дитині зростом 140 см по пояс). Там трохи ковзаються кахлі на дні. Є зона із водичкою на 10 см, так що можна погулять із зовсім малими.
• Парковки як такої нема. Але є невеликий карман вздовж дороги машин на 10-15. 

• За вход на территорию можно оплатить картой, в самом аквапарке нужны бумажки.
• Задаток за камеру хранения 50 грн.+50 грн. за ключ. Ключ на резиновом браслетике. Если не потеряете, на выходе получит свою сотню. Ящик камеры хранения вмещает 2 сумки с вещами на 4 человек.
• Цены на еду весьма адекватны.
• Много бесплатных шезлонгов.
• Аквапарк небольшой. Но в нем есть десткая зона и несколько больших горок. Есть взрослый бассейн для весьма гламурного отдыха.
• Самая экстремальная горка - Унитаз. ЕСЛИ ВЫ НОСИТЕ КОНТАКТНЫЕ ЛИНЗЫ,   там их просто вымоет из глаз.
• На территории есть ресторан, бар, бургерная, столовая и лоток с шаурмой.
• Есть детский бассейн. Ребенку ростом 140 см воды по пояс. Есть зона с водичкой на 10 см, чтобы погулять с самыми маленькими.
• Большой парковки нет. Есть карман вдоль дороги на 10-15 машин. /

Коли я була мала, у мене була шуба чорного кольру із шкіри невідомого синтетичного чєбурашкі. Вона була моя улюблена зовсім не тому, що була гарна, або я почувалася гарною у ній. Але коли падав сніг, кожна сніжинка на цьому чорному хутряному тлі виглядала наче коштовність на чорному бархаті: кожна крихітна рисочка контрастувала на темному та неймовірні візерунки можна було роздивитись в найдрібніших деталях. Кожна нова сніжинка була не схожа на попередню. Я не знаю, скільки сніжинок випало за історію існування Землі, але подих захоплює від думки, що жодна не була схожа на інших.



Дивно, але мені ніколи не спадало на думку порівняти сніжинки. Вирішити, яка дуже гарна, а яка - так собі. Так, вони всі сніжинки. Але вони всі різні. Як можна порівнювати різне? Кожна з них сама по собі. На основі яких критерієв їх порівняти? Кількості рисочок? Розміру? Це не має ніякого сенсу. Вони всі гарні. Кожна по-своєму.



Нас вчать постійно порівнювати себе з іншими. Особливо наше тіло. Особливо дівчат. На основі яких критерієв? Хіба ми не всі різні? Як можна порівнювати різне? На основі однакової кількості рук та ніг? Хто казав, що ми всі маємо бути однакові? Хто казав, що 5 сантиметрів зросту, мінус 10 кіло або форма носа роблять людину більш цінною? Кому потрібно, щоб людина все життя виглядала однаково, як пластикова лялька? Може, простіше купити собі іграшкову подружку? Вона мовчить, не їсть, не виносить мозок, не хворіє...


Мені нарешті комфортно бути собою,  у своєму тілі. Не тому, що воно змінилося. Змінилося те, як я бачу себе та інших. Я одна така. Мене неможливо ні з ким порівняти. Хіба що на основі кількості рук та ніг.



P.S, Дякую моїй Енні Лейбовіц за чудову зйомку. Мені так приємно з тобою працювати, що я більше ні до кого не хочу. Дякую, що з тобою завжди відчуваю себе прекрасною та унікальною. Цьом!))))

Коли я публічно кажу, шо щось зроблю, то я то зроблю, хоч трісну. Проклинатиму себе останніми словами, але зроблю. Бо гордість жеж. Я казала, що домучаю чистовичок, і домучала.

Пояс не мого авторства... поки що)))

Шила з того, що було під рукою, тому не все вийшло правильно чисто через брак матеріалів. Ну і ще через те, що треба руку набивати, а це не один і не два комплектика. Може, десь двадцять два... Але я не проти. Мені сподобався і процес, і відчуття. Днями кудись збиралася, одягла звичну магазинну білизну, подумала, перевдяглася у своє. Бо воно таке м'якеньке та комфортне, що за 10 хвилин зовсім перестає відчуватися на тілі. До речі, й зовні не проступає та не продавлюється як то зазвичай буває.





До речі, бюстик будувала й шила по старій "совєцькій" книжці по шиттю 50-якихось років. А для трусиків просто распорола улюблені та моделювала на їх основі.

Тепер от думаю про щось світленьке. Дочекаюся зарплатню та витрачу половину на тканини. Діма, я пожартувала ;).