Як вам сказать... У мене всьо, не як у людей.  Обіцялася я взятися за пошив білизни... Побудувала викройку, відклала на подумати про нюанси технології. Розкроїла. Знову відклала. Пошила Дімі куртана, для самоствердження та куражу. І так, знаєте, зарядилася, шо сіла та за вечір наваяла собі комплект білизни. Нє гламур, але на кожен день покатить. Не без косяків. Але сиджу собі така горда і думаю: "Ото я собі зара на чистовик пошию красотєнь...."




Нє срослось із чистовиком... Та я його побєдю. Чи побєжу? Пе-ре-мо-жу!!! Через "не можу".



Ага, а чорновичок носиться, до речі. Приємний, не давить, легенький та трохи шкодний.