/звідси/

Яйця, котани, штука хароша та полєзна: тут тобі і символ вічності-безкінечності-нового життя, і собіратєльний епітет до усяких мужествєнних рис карахтеру, і білки із пітатєльними речовинами, і кальцій (якщо розтовкти та проковтнути), і ритуальний елемент. Коротше кажучи, мрія, а не предмет. Але є у яєць один великий недолік: їхня хрупкість перед ударами долі. Бо доля вона дівуля жорстока, тому б'є по найвразливішому - по яйцях.

І шо я вам, котани, скажу: не кладіть усі яйця, шо у вас є, до одного кошика. Навіть якщо їх у вас багацько. Вмієте шось робити краще за інших? Не думайте, шо це забезпечіть вам ситу старість. Вчиться чогось іще. Знайшли кохання свого життя? Не кидайте друзів, бо хто його зна, яку свиню життя підкладе. Дав Бог гарне личко? Прокачайте мізки. Бо личко як яйця - крихке та безсиле проти гопніка з кастєтом. Народили дитину? Залишайтеся собою. Бо діти виростають, уходять та не компенсують моральні збитки.

А так взагалі яйця то толкова річ. І фаршировані у тому числі.

Всім цьомки!

Вибачте, що я про інтимне. Але тут така справа....

- Так, ти іди умивайся, а я піду зніму труси.

І тут я така:

- Діма, я нє поняла, шо за сороміцькі пропозиції синові?

- Та нє, ти не зрозуміла! Я на балконі труси зніму...

- Атлічна... Він ще й перед людьми похизуваться хоче!

- Та нє. Там малого труси на балконі сушаться. Чисті. Піду зніму йому.

Мені аж відлягло. Мораль, котани, така: коли ти майже філолог, це на все життя. То хай ваші слова неможливо буде перекрутити. Навіть мені. Чудових прийдешніх вихідних!

Всім цьомки!

Нам пишуть в редакцію обєспокоєні гражданє. Буцімто Гладкова останнім часом (судячи з блогу) лише їсть. Так от я офіційно спростовую цю інформацію. У Гладкової просто криза. Криза підвищенних стандартів.

Коли Гладкова була юнна та неіскушонна, вона багато чого робила та була щиро цим задоволена. Від усякого свого витвору вона радісно підстрибувала, мружила свої хитренькі, трохи східні оченята та сповіщала світові, шо вона знову молодець. Але знаєте, коли щось робиш, з'являється апетит до більш складних задач. Принаймні, у мене. А коли починаєш робити щось складніше, виявляється, що це реально складно. До того ж на навіть просте перестає виходити, бо відкриваються очі на численні недоліки, а воно ж має бути або ідеально, або ніяк. А ніяк не катить, треба зробити, бо я ж не барахло.

Останнім часом щось у мене фіаско слідує за фіаско. Фіаско, може трохи гучнувато сказано. Але то моє самосрпийняття. От шила до пари спідничці жакет. Мало того, що мені перестало подобатись, як він сидить, так його ще й випрати довелось. Так один, собака, нелинючий рожевий шарф полиняв на білий комірець. Або почала я шити вінтажні штанці, так із моєю нестандартною дупцею та кривими руками мені, мабуть, зась їх дошити. Можна, але посадка неідеальна і мене це категорично не влаштовує.

А мені так зараз треба, щоб у мене щось вийшло... Щоб аж натхнення було на все інше. Мораль, котани, така: не хочете відчувати себе безрукою кракозяброю, не беріться ні до чого. Бо нашо воно вам треба?

Всім цьомки!

Фаршировані яйця то одна з прикмет мого дитинства. Як олів'є та оселедець під шубою. Бо у моє дитинство їх готували на великі свята. Рросто так їх готувати дорогувато було середньостатистичним громадянам. Я ані краплі не жалкую, що часи змінилися. Конєшно, коли яйця були, буквально, золоті та майже занесені в червону книгу споживача, я була молода, беззаботна та не знала, звідки їжа береться у холодильнику. Але ностальгія мене не мучить. Просто, вибачте, дуже яйця люблю.

У мене двоє пацанів: 8 років та 8 місяців. Звичайно ж, більшіть часу я провожу як обслуговуючий персонал. От мені й закортіло дорослої їжі. Знаєте, такої, шоб дитина глянула та сказала: "Фе на ваші яйця, не буду їх їсти". Ну як устриці. Тіки подешевше. Ну і до сангрії щоб смакувало. Тому наробила я фаршированих яєць. Їз маслинами та полуничкою.

Все просто - відварюємо яєчка, чистимо, розрізаємо навпіл та виймаємо жовточок. Жовток розминаємо виделкою зі столовою ложкою соєвого соуса.

Далі додаємо покришені оливки, трохи гірчиці та сметани. Перемішуємо гарненько та розкладаємо по половинках яєць нібито так і було. Додаємо зверху чверть ягідки полуниці, посипаємо кунжутом та зеленою цибулькою. І всьо - можна починать гламурну вечірку.

Всім цьомки!

Паштєт, то скользка тєма. Тим більше, печінковий. Але коли він такий ніжний, що тане у роті, має ненав'язливий горіховий аромат з тонким ліверним післясмаком та ягоди журавлини, що вибухають кислинкою у роті, перед ним встояти неможливо. Готувати паштет мене навчила мама, але жодного разу він ще не виходив у мене таким смачнезним.

Що знадобиться:
- Печінка куряча - 400 грамів
- Одна середня картоплина (чи дві малі)
- Одна середнього розміру морквина
- Цибулина
- Часник
- Склянка молока
- Півстакана борошна
- Журавлина (у мене морожена)

Печінку треба добре вимити та замочити в молоці хвилин на 30. За цей час миємо, чистимо та нарізаємо кубиками овочі. Розігріваємо сотейник (можна просто каструлю), наливаємо трохи рослинної олії, розігріваємо її, зменшуємо вогонь та додаємо овочі.

Овочі мають бути дуже м'якими, тому не поспішаючи тушимо їх у сотейнику. Додаємо трохи води та/або молока з печінки. НЕ СОЛИМО та не приправляємо!

Коли овочі готові, додаємо печінку та трохи посипаємо борошном (перемішуємо). Якщо вода википіла, можна додати залишки молока. Печінку треба готувати зовсім недовго, щоб вона не стала твердою та гіркою. Перемішуємо та тушимо на найслабшому вогні хвилин 5. Тепер солимо, додаємо спеції за смаком (у мене паприка та суміш пряних трав) та столову ложку цукру. Перемішуємо ще 30 секунд, вимакаємо вогонь, додаємо подрібнений часник, перемішуємо, накриваємо кришкою та залишаємо доходити хвилин на 20-30.

Тепер можна подрібнити печінку та овочі у блендері до ніжної однородної текстури. ПІСЛЯ того, як все подрібнене, додаємо журавлину та перемішуємо. Паштет просто чудовий, та відмінно смакує і теплим, і холодним. До речі, гарна закуска до літа - він поживний та легкий водночас.

Всім цьомки!

Gosh, I love summer! This is closest to the best time of year for me. Sun gets up early and the day seems to last forever. I hate short winter days. But there's one thing about Ukrainian summer - the heat. I know summer is hot around the world. But here summer comes almost overnight leaving you absolutely unprepared for sunshine. One of my favorite summer parts is drinks. Cooling, energizing, and filled with summer flavors. Did you know Ukraine has he richest black soil? So strawberries are sooooooooo good.

Sangria is a Spanish drink traditionally made with red wine. But white wine is as perfect for it. There are lots of ways to make sangria, so you can use this recipe as a starter and then come u with your own.

You will need:
- A small cucumber for extra freshness
- A small lemon and/or orange
- A handful of strawberries
- A bit of mint
- A glass of vermouth
- A bottle of semisweet white wine (you don't need an expensive kind for this, expensive wine is usually good by itself J)

Slice all ingredients (cut strawberries in halves), add vermouth and wine. Then put it in a freezer overnight or let it cool for at least 4-5 hours. Done!! Now you can enjoy wonderful refreshing drink with great strawberry flavor and cool minty taste.

Hugs and kisses!

Літо, як не крути, приємніше за "не-літо". Принаймні для мене. Принаймні тим, що сонце встає рано, а день довжелезний. А я ж така курочка, що як сонце сіло, то мені й спати кортить. Але що робити з сорокаградусною спекою? Та нічого. Кіп калм та пить і не нить. Цьогоріч спробувала приготувати сангрію. Поки що на білому вині. Але спробую ще й на червоному.

Сангрія - то іспанська штука. Традиційно готується з червоного вина. А нетрадиційно з білого. Найкраще смакує холоднючою та настоянную хоча б 4-5 годин. В принципі, варіантів складників може бути безліч. Як у мене, читайте далі.

Що треба:
- Невеличкий огірочок для свіжинки
- Невеличкий лимон та/або апельсин
- Жменя полуниці
- Гілочка м'яти
- Бокал вермуту
- Пляшка мускату (дороге вино не треба, традиційно сангрію готують саме з дешевих сортів, бо добре вино розводити нічим не треба))))

Нарізаємо інгредієнти (усе кільцями, полуницю на половинки), додаємо вермут та вино. Все! Ставимо до холодильника на ніч або на 4-5 годин як мінімум. Що довше напій настоюється, то більше фрукти віддають сік та ефірні олії. Як настоялося, пригощаємось запашним холодним напоєм приємного рожевого кольору, з трохи терпкуватим свіжим смаком та чудовим полуничним ароматом.

Всім цьомки!