Викройку купила на українькому сайті Бурда. Ось таку. Оскільки принтера вдома в мене нема, то вона мені коштувала ще +25 гривень на друк. Здавалося б, краще вже купити журнал. АЛЕ! Мені дуже подобається той факт, що мені не треба купувати цілий журнал заради однієї викройки, а також не треба зберігати вдома макулатуру, розриваючись між бажанням викинути чи віддати та побоюванням, що ще може знадобитись. Процесс купівлі чудовий та простий. Оплата карткою і вже за мить викройка у мене на електронній пошті разом із інструкціями.

Зручно ще й те, що можна подивитись, чи шив хтось модель та наскільки викройка проста в роботі. А ще не треба переводити викройку - просто зклеїти та вирізати потрібний розмір.

У курточки був прототип. Ось такий. Усьо інше - питання фантазії та рук, що ростуть з правильної частини тіла. Мої, як мені іноді здається, мігрують між дупою та плечима. Цього разу вон були поблизу плеч.

А ось мій варіант. 

У мене завжди була упередженність щодо самопошитого чоловічого одягу. Чоловічий одяг потребує набагато вищої кваліфікації, ніж жіночий чи дитячий. Так шо слава Богу, що матеріали купую за свої гроші, не стидно зіпсувати))).

Я використала твід та штучну шкіру для куртки, а на підклад пішла звичайна віскоза, простьогана зі слімтексом 150. Він подобається мені за тонкість, легкість та тепло. І до речі, не "опадає" з часом як синтепон. Носиться за температури від +5 до -15. Перевірено на собі. Завдяки малюнку з зірочок стьожка була просто піснею. Я захворіла минулого тижня, але сидиті без діла було якось сумно, то стьожка була якраз тою роботою, щоб розслабитися (так, я хвора шиттєзалежна людина).

Усі матеріали я купувала тут. Це на разі мій най-най-найулюбленіший магазин. Вони передзвонюють протягом часу від замовлення, швидко висилають товар та взагалі неймовірно милі та терплячі, незалежно від суми витраченних грошей.

Трошки детальок:

Смужечки довелось "подружити" додатковою синьою ниткою

Ну і, канєш, загальний план  (так, я люблю милуваться своїм мущщиною):

Чмокі-чмокі, котани!