Я зазвичай таке не пишу, старанно підтримуючи імідж молодої, не худої, перспективної та ніким нічим не обтяженої. Але ж годи ідуть... Біологічні часікі цокають, як то кажуть усякі умні люди.

От шановне панство любить запостить страшну історію про те, як горе-мама недогледіла дитинку і та випила засіб для прання, поїла котячого корму, вилила на себе гарячий суп і усе таке інше. Обов'язково слідують комменти типу: шо вона їх наплодила, як доглядати не вміє.

Ну, по-перше, у слові "наплодила" більше неповаги до дітей і до людської істоти в цілому, аніж но мами. Бо плодяться тільки воші, таргани, підзаборні псини й усе таке. Людей не плодять. Навіть остання алкашня не плодить дітей. Будь яка людина народжується і має право на повагу. Навіть якщо не пощастило із татом-дирехтором і мамою-свєцькою домогосподаркою левицею.

По-друге, от я вам зараз розкажу. Наш старший - абсолютно байдужий до шкоди. Він не лазить по шафах, не цікавий до небезпечних речовин. Ми до того звикли. В домі не треба нічого ховати. Можна заховати новорічний подарунок до його власної шафи і він його там не попалить. Але коли йому було рік та пару місяців, він вилив на себе мамину каву. Кава стояла далеко на високій поличці, була помірно гаряча, дитина тільки починала ходити. І все одно він примудрився вилити її на себе та до пухирів обпікти собі половину обличчя та плече. Досі не розумію, як воно трапилося. Я буквально на секунду повернулася до нього спиною.

А от молодший у нас в рік уміє розкрутити пляшку з ліками (ну ту, на якій захист від дітей), розібрати папужчину клітку, видкрити верхній ящик стола та витягти ножа. Немає такої шафи, щоб він не умів відкрити і механізму, щоб він не умів скрутити. І робить він це як нінзя: тобто ти на нього дивишся уважно, слідкуєш, а потім раз! - і він уже видавлює на себе зубну пасту. Воно вміє по бильцях крісла вилізти на підвіконня. Знає, що як не може дотягтися до полиці, треба притягти крісло, табурет, або іграшкову машину і видертися вгору. І все це 12 годин на добу, протягом яких нам -  живим людям з дітьми - треба митися, їсти, пити, ходити до туалета, відповідати на дзвінки, дбати про старшого, працювати повний робочий день та відчитуватися перед оточуючими, чого ми так погано виховуємо дітей, хіба не було презервативів, якшо так тяжко.

Так, буває, що батьки недогледіли. А ви знаєте, що воно таке? Коли ти настільки вичавлений, що не помічаєш навиворіт одягнену футболку? Що наливаєш собі каву і випадково знаходиш її охололою через 3-4 години, бо просто відволікся та забув? А! точно, треба спочатку стать кіборгом "бєз страха і упрьока", а потім плодиться.

Але треба прийняти той факт, що погані та неприємні речі стаються з усіма - хорошими і поганими. І якщо людина вважає себе хорошою, це не означає, що все буде тільки хороше. Вам хочеться вірити, що ви від чогось там застраховані, бо ви розумні, правильні та хороші люди, яких можна любить. Але то всьо фігня, що не має жодного стосунку до реального життя.

Усяке буває. Діти вчаться через шкоду і травми. І нічого з тим не поробиш.

Всьо, час знову надівати свою корону багіні, хвилинка людяності завершена. А оце вам для настрою (про собаку після 6-ї хвилини, але ржачно всьо).