.. от така історія: ідеш собі ти до найближчого торгівельного центру у рамках суботнього променаду. Навколо романтіка, зимова казка: снігу по коліно, дорога вкрита товстим шаром води, що замерзла у формі буремних хвиль. І тут треба перейти дорогу - не жваву таку, другорядну - і раптом поліцейська машина. Ну чьо, можна перечекати, ми не поспішаємо. Зрештою всього -10 на дворі. Та ні! Зупиняється, пропускає, а поліціянти дивляться, щоб ніхто не поїхав, поки молода пара з дитиною на руках по-пінгвінячи ковзає по зебрі. А мужик, що обабіч вигулює собаку, буквально стоїть із роззявленним ротом. Бо дивина та чудасія. І навколо ані камер, ані спостегірачів. І навіть офіціно нова поліція Дніпра ще не запрацювала.

... або от іще ситуація. Субота, ранок. Світлофор на жвавому перехресті підморгує помаранчевим. І тут раптом чудова нагода проскочити із другорядної на головну! Пісня! А дядько у машині зупиняється, бо за 5 метрів попереду пара з малим зібралася переходити дорогу. Киваємо: "Дякую!",  а він такий наче так і треба робити. За шо дякувати?

... а то було ловили маршрутку. Під ногами вода, один малий на руках, другий тупцяє поруч та нудиться. Машина їде, зупиняємо її змахом руки. А водій їде мимо, показуючи рукою, що зупинка позаду, не можна аби де ловити маршрутон. Поліція патрулює. Штрафи. Правила. Безпека. І ми вирішуємо йти пішки, бо стояти сиро, більше маршруток не видно, а йти хвилин 20 лише. Да хрєн із ним! Приємно, що ПДД вже не просто формальність.

... і от ми йдемо по кризі, залитій талим снігом граціозною ходою молодої пінгвінячої зграї, аж тут під'їздить маршрутон. І зупиняється. Виявляється, перший водій набрав наступного і сказав, що там молодята із дітьми чекають на транспорт. А він нас наздогнав і зупипився. І за малого грошей не взяв. Тільки за дорослих.

... а то їду зі зйомок на таксі. Втомилась. Робочий день, потім зйомки на два сюжети одразу. Замовила таксі. Водій дзвонить: де зустрічати? Кажу, нє, не тре... вийду. А він приїздить до самого виходу й каже: "Та ну, погода така паршива, чого дитині по калюжах шастать?". Я його попереджаю, що мене до самого дома не треба підвозить, бо там на горку заїжджать, там усі застрягають, бо слизько. А він: ні, довезу якось. І везе. Обережно, не перевишчуючи швидкість. Вмикає поворотники навіть у дворах. Пропускає пішоходів вперед. А на дзеркалі заднього виду "Борітеся - поборемо..."

... і головне ніяких прапорів та мови. Тільки фрикативний "г"...

#люблюдніпро