Я, канєшно, женщіна опитная та с фантазією, але навіть я не розумію, нашо ультразвук черевної порожнини, коли пацієнт скаржиться на соплі та температуру. Мабуть наша лікар передивилася доктора Хауса. Або просто дуже сильно любить свою роботу. Так сильно, що аж прямо шукає, що б його ще полікувать. Як ото знаєте любителі повидавлювать прищі: уже всьо видавили, а хочеться ще. То воно знаходить якусь цятку та почина її колупать. Розколупає, нє, задумливо так, не прищік.

Ото отак ми з малим попали. Підскочила температура під 40, викликали швидку та поїхали до шпиталю. Воно, канєшно, діло нужне, але щось починає нагадувати квест з пошуку неіснуючих хвороб. Ось наприклад, скажіть мені, нашо в шестимсячної дитини брати кров на цукор, коли в анамнезі немає підходящих скарг і хворих на діабет родичів теж нема? Ну то я звичайно повстала проти цього. Ну то таке...

Знаєте, у нас часто нема прав лише тому, що ми їх не відстоюємо. І не наважуємось піднімати голос, бо людина з дипломом лікаря вже по замовчуванню бог стовісімдесятого левела. А ви знаєте, що ви маєте право запитати, що та навіщо вам роблять? Моїй дитині тіки шо перевірили нирки без скарг та з нормальними аналізами сечі тільки тому, що в малого припухла пичка (хоч я й казала, шо то сімейне).  Якби це не був ультразвук, а щось болюче, я б їх просто послала...

От сидимо тут четверту добу без температури та другу без хрипів у легенях (хоча з початку не було впевненлсті, що вони є). Малому призначають нові аналізи, вишукують привід тримати нас тут, прогнозів не дають, бо то не точна наука. А за вікном весна, квітень, свіженький сніжок... Корочє, доколюєм курс антибіотиків і валім. Під свою отвєтствєнность.