В мойом возрастє та з моїми двома дЄтьмі мене часто питають, як я все встигаю. Відповідаю чесно - ніяк. У мене срач у кухні, а діти в зимовий період як ескімоси - миються тоді, коли починає воняти. Але все-таки я реально встигаю всього потроху, тому маю право на публікацію деяких лайфхаків. Я така людина, що чим більше я роблю, тим більше встигаю. Мені треба робити декілька речей одночасно і тоді я щаслива та задоволена. Я розумію, що не всі такі. Але час для всіх однаковий - його однаково 24 години на добу для всіх. У мене позиція така: час - це ресурс, якого ніколи не стане більше. Отже, його завжди буде не вистачати. Тобто треба навчитись використовувати так, щоб вистачало на головне (ну і визначитись з головним).

1. Правило айтішніка: як працює, не чіпай

Серйозно. Не треба чініть не поламане. Бо тоді точно зламається. Моя дитина не їсть каші, брокколі і ще там щось. Але Алекс активний, розумний, веселий. Я не буду робить йому психічну травму, пов'язану з їжею лише тому, що МОЗ вважає, що дитина його віку повинна мати такий і такий раціон. Хай спокійно їсть те, що їсть. Там розберемось.

2. Самоіронія наше всьо

Над собою треба вміти поржать. Щоб не плакати. Я доросла дівчинка з такою собі сталою самооцінкою. Мені не так важливо, чи мене хтось похвалить чи ні. Я знаю свої слабкості та свої переваги. Я можу дозволити собі сміятись над собою. Кажуть, що сміх подовжує життя. Так от сміх над собою подовжує молодість, бо не можна надто серйозно ставитись до себе. А ще треба вміти сміятись над обставинами, які ти не в силах змінити.

3. Не важливе не важливо

Для усіх "не важливе" своє. От для мене не супер важливо, чи прибрав малий іграшки. Тільки не починайте! Для мене реально це не принципово. Награється, прибере. Не прибере, коти вкрадуть. Хоче зберегти цілісніть колекції, навчиться прибирати. І я не буду рвати через це нерви. Або от, наприклад, ідеально чиста кухня кожен день мені не потрібна. Комусь це важливе, а вторинне інше. Але не суттєве не має забирати багато часу та сил.

4. З роботи треба піти

Коли працюєш з дому є така лажЕчка - ти не йдеш з роботи, бо твій дім замінює тобі офіс. Тому моє залізне правило: 8 (максимум 10) годин роботи на добу, а потім комп'ютер виключається і я займаюсь іншими справами. Мій робочий день триває 8 годин чистої роботи. Тому я маю так планувати робочий час, щоб все встигнути. Як не встигаю, зрозуміти, чому, та переформатувати підхід до роботи. Але то тема для іншого великого поста.

5. Нам не підходить чиясь система, бо ми не хтось, а ми

Є багато систем, що обіцяють вас навчити "впіхнуть нєвпіхуємоє" (щось нєпрілічно вийшло). Але той факт, що у когось воно спрацювало, не означає, що воно спрацює у мене. Так, я ризикую винайти велосипед. Але автори "диво-систем", як правило не зважають на унікальність кожного окремо взятого випадка. Тому я не покладаюся на магічні "сім кроків" чи "десять етапів". Оце як раз той випадок, коли треба відчути, що вірніше: пливти за течією чи долати спротив.

6. Купувати спокій

Це нечувано, але... Якщо я втомилася, їсти готує Діма. Якщо втомилися обидва, їсти готує супермаркет. Всьо. І хай весь світ зачекає.

7. Перше правило какашок: ніхто не говорить про какашкі

У нас двоє дітей: на разі одному 8 років, а другому 6 місяців. У нас троє котів, папужка та черепаха. А ще повноцінна робота у нас обох (тобто в мене з Дімою, бо як інакше увесь натовп годувати). Отже, какашок достатньо. Тому ми не обговорюємо колір та консистенцію. Ми говоримо про книги, кіно, політику, релігію, менеджмент, філософію. Але не про какашкі, бо їх достатньо і вони не мотивують.

8. Правила треба порушувати

Правила хороші тоді, коли все стабільно. Тобто ніколи. Правила - це не кістяк і не основа. Правила - це маршрут на ґуґл мепс. Але буває альтернативний маршрут. Або ефективний маршрут. Або безпечний маршрут. Або швидкий маршрут. Або короткий маршрут. Або маршрут з краєвидами. Або новий маршрут. Або маршрут на мінімум бензину. Або маршрут на улюблений плейлист. Або маршрут без ям. Або... Ви розумієте, до чого я?