- Чуєш...- він нерішуче підтягнув розтягнуті трєнікі. - То ж у нас 10 років річниця?
- Ну!..
- Шо робить будем?
- Та ну шо...- вона потягнулася та позіхнула.  - Після роботи купим пивця та підем на дитячий майданчик малих вигулювать.
- Нє, ну не солідно якось... Тре шось думать...  Давай я колєчкі нам куплю. Красиві такі... Ну, не знаю, з черепами там...
- Ой, будто я сама собі те колєчко не куплю...- колупнулась вона в зубах. - Шо ти як малєнькій... До того ж колєчко зняти раз плюнуть.
- Так і шо ти пропонуєш, така розумна?
- А чого ти знов завівся? Шо, набридла за десять років? А слабо татуху набіть? Шоб отак раз! і на все життя?
- А чьо мені слабо? - його голос почав зриватися на фальцет.
Він прокашлявся та трохи спокійніше продовжив:
- Зара майстру напишу. Хай ескиза робить...

Дорогою до майстра вони хихотіли як дві школярки, що вирішили вперше випити, а потім старались не ржать, шоб прєдкі не спалили.
- Чуєш... Може, тре було випить... для храбрості? Мама мене вб'є...
- Та я тєбя прошу... Вб'є обох. Причому і твоя, і моя. Воно не больно.
- Ой, а чого ж ти першого разу відрубилась на сеансі?
- Ой, а шо хтось такий врєдний, шо сьогодні вночі змерзне? Я хворіла. Нє дрєйфь, усьо норм буде...Тіки гроші приготуй, а то ще знепритомнієш, а мені з майстром розраховуватись...

- Чуєш...- вона задумано примружила очі. - Оце хтось до мене у клубі підкатить...
- У якому клубі?! Здуріла, чи шо?
- Не репетуй... Ну, гіпотетично... На корпоративі, наприклад, там... І такий: "ой, яка ви файна пані. А тату у вас таке гарне! А про шо там?". То ж мені довдеться пояснювать, шо то спеціальне тату, шоб тебе не кинуть під гарячу руку?
- А то!
- От  жеж ти падлюка підступна...- це було останнє що вона встигла пробурмотіти перш ніж заснути у нього під боком.