Взагалі-то, я та ще швачка. Якщо бути чесною, то я не пошила ще жодного жакета "по правилах", але чи це мене має зупинити? От припекло випробувати кутюрну технологію, на тобі головняк. Насправді, то я так хизуюся. Я собою пишаюся, що наважилася. Звичайно, виходить не все і не так, як хотілося б. Але все одно воно того варте. Костюм наближається до завершально-оздоблювальної стадії, а я вже стільким речам навчилася.

Та спочатку невелике пояснення. Не знаю, чи помічали ви, чи ні, але піджаки, пальта та жакети завжди мають більш "жорстку" форму порівняно із сукнями або сорочками. Це все тому, що деталі жакетів, польт та піджаків дублюються спеціальними матеріалами, що допомагають їм зберігати форму.

Верхня, плечова, частина продубльована двома шарами відносно м'якої бавовни

Зараз усі фабричні речі дублюються клейовими матеріалами: вирізається частина потрібної форми та за допомогою праски приклеюється до основної тканини одягу. Раніше, коли не було клейових матеріалів, використовували просто цупку тканину, пришиваючи її вручну потаємними швами. Це довго і тому масовий пошив так не робиться. Але насправді дорогі речі ще й досі роблять вручну за старими технологіями.

Ручна простьожка  - коли робити це руками, можна додатково регулювати ступінь жорсткості. Але на весь жакет мене не вистачило. Там, де була потрібна максимальна жорсткість, шила на машинці.

Можливо, це робиться від професійного задроства консерватизму, але маю сказати, що різниця є. Жакет, виготовленний за старовинною технологією зберігає форму, але залишається пластичним. До того ж, іноді клейові прокладки починають відклеюватися та на поверхні тканини з'являються некрасиві пузирі.

Тканина у горошок - то мішковина маленької кишеньки.

Для дублювання жакета я використала 2 типа тканини різної пластичності та жорсткості. Це для того, щоб домогтися бажаної ступені жорсткості готового жакета. Не дивіться, що частина прокладки у квіточки))). Насправді просто не змогла знайти правильну бортовку, та вирішила використати бавовну: вона має потрібну мені м'якість, на дає усадку, та "дихає".

Цей "пояс" називається "сантюр". Він забере на себе частину навантаження, щоб жакет красиво прилігав по талії, а тканина не розтягувалася.

Перечитала безліч матеріалів та точно знаю, що халтури тут достатньо. Але виправдовую себе трохи тим, що з моїми пацанами охайніше зробити просто неможливо. Шити доводиться або після того, як малий ляже спати, або "короткими перебіжками", поки Діма розважає бешкетенят. Так шо, капцями не кидаймось))).

Ненавиджу вшивати рукави. Особливо, коли сама конструювала. Мені це ніколи не вдається так, як хотілося. Але на те вона й практика....

Мій старенький саморобний "помічник". Він зараз трохи більший за мене, але все одно допомагає.