Та сама
15:44
У нас усі хворіють, паралельно все місяць як на роботі не продихнути від шаленого валу роботи, дитина пішла у школу після канікул, друга просто пішла з усіма наслідками... Коротше, у мене мільйон мільйонів відмазок, чого мене так довго тут не було. Просто все так закрутилося, що аж аж... Та все ж я повертаюся з новими ідеями для цікавих (як на мене) проектів. Але спочатку обіцяні "борги". Рожеве та ніжне.
От скажіть мені, якою б любителькою вінтажу я була, якби не спробувала пошити цю Сукню? З великої літери, бо вона символізує цілу епоху та створює образ, який нещадно експлуатували, експлуатують та експлуатуватимуть (і я не кажу за сороміцькі фантазії). Для мене ця сукня просто геніальна. Вона проста і легка - саме для легковажної особи, що вийшла погуляти спекотного літнього дня. Вона обнімає тіло і створює неймовірну комбінацію форми та легкості одночасно. Вона не має на собі жодної деталі, за яку б зачепитися оком. Але у той самий час вона нібито п'єдестал для своєї власниці. Вона не зковує, але й не дозволяє "розкваситись". Вона підносить над запиленним містом та розповідає історію про легкість, прохолоду, повітря та свіжість.
У мене, на жаль, немає багато фотографій процесу. Бо шилося то так легко, що не відірватися; бо так складно, що не ві дволіктися. До речі, одягла її пару разів та зрозуміла, що трошки перешиватиму. Травілла безумовно був геніальний. Він створив річ, про яку всі кажуть: "шо там шити?". Але повірте мені, там стільки секретів та секретиків. Душу віддала б, щоб побачити сукню зсередини.
Поки я готувалася шити, я мабуть, завантажила усі фото плаття, що є у мережі. Роздивлялася та робила відмітки. Вночі не могла заснути, та все одно не розгадала й половини цікавинок.
Із глобального зрозуміла таку річ. Під усілякою гарною річчю завджи є основа. От не вірте, що Мерілін не носила білизни. Все вона носила. Тільки білизна та була пошита так, щоб здавалося, що її не було. Хоча в принципі, я дууууже задоволена результатом для першого разу.
Окрема подяка Дашулі. З нею так легко та приємно. Цьом тебе та сподіваюсь на нові проекти.
Чмокі-чмокі, котани!
От скажіть мені, якою б любителькою вінтажу я була, якби не спробувала пошити цю Сукню? З великої літери, бо вона символізує цілу епоху та створює образ, який нещадно експлуатували, експлуатують та експлуатуватимуть (і я не кажу за сороміцькі фантазії). Для мене ця сукня просто геніальна. Вона проста і легка - саме для легковажної особи, що вийшла погуляти спекотного літнього дня. Вона обнімає тіло і створює неймовірну комбінацію форми та легкості одночасно. Вона не має на собі жодної деталі, за яку б зачепитися оком. Але у той самий час вона нібито п'єдестал для своєї власниці. Вона не зковує, але й не дозволяє "розкваситись". Вона підносить над запиленним містом та розповідає історію про легкість, прохолоду, повітря та свіжість.
У мене, на жаль, немає багато фотографій процесу. Бо шилося то так легко, що не відірватися; бо так складно, що не ві дволіктися. До речі, одягла її пару разів та зрозуміла, що трошки перешиватиму. Травілла безумовно був геніальний. Він створив річ, про яку всі кажуть: "шо там шити?". Але повірте мені, там стільки секретів та секретиків. Душу віддала б, щоб побачити сукню зсередини.
Поки я готувалася шити, я мабуть, завантажила усі фото плаття, що є у мережі. Роздивлялася та робила відмітки. Вночі не могла заснути, та все одно не розгадала й половини цікавинок.
Із глобального зрозуміла таку річ. Під усілякою гарною річчю завджи є основа. От не вірте, що Мерілін не носила білизни. Все вона носила. Тільки білизна та була пошита так, щоб здавалося, що її не було. Хоча в принципі, я дууууже задоволена результатом для першого разу.
Окрема подяка Дашулі. З нею так легко та приємно. Цьом тебе та сподіваюсь на нові проекти.
Чмокі-чмокі, котани!
0 comments